Гринішак Олег Юрійович
Гринішак
Олег
Юрійович
Старший солдат
Загинув у Донецькій області
09.04.2002 - 25.10.2023
Народився 9 квітня 2002 року в с. Назавизів. Навчався в Надвірнянському ліцеї №4. В силу обставин (смерті матері) восьмирічний хлопчина сприймав життя надто швидко і серйозно. Захопився читанням, самоосвітою, яку продовжував навіть під час служби в ЗСУ читаючи тиражі за тиражами у перерві між бойовими завданнями. В 2017р. вступив до Надвірнянського професійного технічного училища №11, де проявив себе свідомим українцем, патріотом своєї Батьківщини, щирим другом. В 2020 році зайняв 1-е місце на обласній учнівській олімпіаді з історії в профтехосвіті. Того ж року став студентом історичного факультету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. В 2021-у вступив у 80-у окрему десантно-штурмову бригаду, а з початком повномасштабного вторгнення став на захист України.
Олег писав про себе так: “З дитинства рука тягнулася більше до шаблі, ніж до плуга, і в 19 років я свідомо обрав для служби одну з бригад ДШВ. Війну зустрів в піднесенні і з посмішкою на обличчі в степах неподалік Криму.”
Як написали побратими Олега
«Під час служби Олег відзначився постійним позитивом та сміхом у чергуванні з розмовами про найвищі матерії. Воїн від Бога, перший доброволець на всі завдання, останній хто зійде з позиції прикриваючи. Він володів фундаментальними рисами для великого майбутнього, але жив справою вже і сьогодні. Таке життя лише для обраних, тому Бог поспішає з мобілізацією напередодні знатного дійства. Ти вірив в Христа всім серцем і Всевишній таких не покидає!»
«Друзі ідуть пречистими, друзі ідуть… Ніколи й гадки не мав що писатиму ці слова про тебе.
Олеже ми от-от мали зустрітись на нових фронтах, нового підрозділу і нового відтинку життя, який мав би створити плацдарм для нових чинів і звершень. Олег Гринішак “Бабай», «Гуцул» 21 рік тотальної концентрації молодості, запалу, впертості та відваги. І вся ця енергія юності віддана окопам, а життя Україні.
Нагороджений ідеальним генетичним міксом варязької зовнішності, козацької вдачі та десантної незламності! Зразковий опришок з великим серцем та батярським характером, який ніколи не знав відчаю та нудьги. Книги ковтав з екстремальним запалом, я не встигав радити нове особливе чтиво, обов’язково з радикальною перчинкою та філософією прямої дії. Тиражі за тиражами у перерві між бойовими завданнями, які самі ж просяться на книжкові сторінки. Війна з тобою фліртувала і ти вмів з нею обходитись без фамільярності, часто догоджаючи ризикованими витівками але ніколи не запрошуючи на повільний танець.
Перший доброволецем на всі завдання, останній хто вийде з позиції прикриваючи!
Постійний позитив та сміх в чергуванні з екзистенційними розмовами про найвищі матерії. Ти володів фундаментальними рисами для великого майбутнього, але завжди жив справою вже і сьогодні!
Таке життя лише для обраних, тому Бог поспішає з мобілізацією напередодні знатного дійства.
Не буде сліз, залишим їх тим сотням жіночих сердець, які тобою бились.
Закоханий в життя, одружений на смерті. Останній поцілунок вона таки в тебе випросила, там на самому прикордонні буття під Бахмутом.
Ми завжди сходились з тобою на думці що смерті не існує. Відтак, не існує і жодних сумнівів, що найцікавіше ще попереду! Розпалюй затишну ватру, там високо, між скелями, де Довбуш заховав свої скарби.»
В тій ватазі ти перший серед рівних!
Царство Небесне
Із роздумів Олега…
Брати і сестри, Пам’ятайте що тіло смертне і земний “шлях має свій кінець… Наша ідея і вчення Христа безсмертні і безцінні! Перед тим як боятися смерті подумайте чого варте ваше життя…
Нічого не досягнем.
Бог досягає. Ми можемо бути лише хорошим знаряддям. А для цього доведеться бути добрими християнами. На повному серйозі молитися. Молитися і стріляти. Стріляти і молитися…
Життєвий шлях Олега – це шлях ще досить молодої людини з надто дорослими думками, Справжній воїн, який присвятив своє коротке життя історії, ідеології націоналіста, любові до Батьківщини, книг та Бога. Він для себе переміг ворога, ставши Воїном Світла. Закоханий в життя, одружений на смерті….
Памятатимемо. Вічна тобі пам’ять…
Гринішак Олег
живе у пам'яті усіх, хто знав Олега особисто, та навіть тих, хто ніколи не був знайомий із ним.
Назавжди
21
