Дутка Дмитро Михайлович
Дутка
Дмитро
Михайлович
Солдат
Загинув у Донецькій області
27.04.1999 - 09.01.2023
«Мій лицарський хрест – моя нагорода»
Спогади рідних та близьких про героя Дмитра Дутку
Наш Герой мужній, відважний, один з кращих синів України – Дмитро Дутка.
З 23 років більшу частину життя віддав Україні і до останнього стояв на її захисті. З перших днів повномасштабного вторгнення у 80 окремій десантно-штурмовій бригаді. Воїн боронив Україну на Херсонщині, Харківщині, Донеччині, Луганському напрямку.
Дмитро був життєлюбом і оптимістом, доброзичливим та працьовитим. І на війні він був одним із кращих. Справжній патріот, воїн і чоловік. Він завжди мав повагу серед бойових побратимів, а за особисту мужність і героїзм був нагороджений військовими нагородами.
Нагороди
- Орден «За мужність» I ст. (8 березня 2023, посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.
- Орден «За мужність» II ст. (4 серпня 2022) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Орден «За мужність» III ст. (21 квітня 2022) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Медаль «За військову службу Україні» (28 вересня 2022) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- Медаль «Захиснику Вітчизни» (28 листопада 2022) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
В одному зі своїх останніх дописів в Instagram Дмитро зазначав: «Життя триває – точиться війна».
Світлий добрий та чесний. Таким він залишиться в нашій пам’яті
***
«Поринаю у спогади: у той час я навіть не здогадувався, як сильно мені поталанило – я знайшов найкращого друга, якого тільки міг собі уявити. У дитинстві ми були один для одного ледь не родичами. Разом ходили до школи. Так було весело разом. Ми разом вчилися бути щасливими в усьому, у творчості, у перемозі, у боротьбі. Ти той, хто завжди був готовий допомогти вибратися із будь-якої проблемної ситуації. Ти той, хто завжди знаходив час вислухати, почути, при потребі порадити чи допомогти… Вбачав в тобі не просто друга, а мудрого наставника, старшого брата, порадника…Ще змалку мріяв стати військовим, ти мав загострене відчуття справедливості. Ти завжди знав своє місце в житті, ти знав, чого хотів і куди цілитися…Твоя швидкість до життя була неймовірна. Ти добився в цьому житті всього наскільки швидко, що я тільки спішив брати з тебе приклад. Позитив: це вже окрема історія. Ти був справді позитивною людиною, а ідеї твої були божевільні в усьому, як від саморобної буржуйки, так і до міномета в домашніх умовах…Вже тоді я зрозумів, що ти готовий віддати своє життя за Україну, і твоя мужність немає меж. Ти в свої 23 показав всім нам, якими мають бути справжні чоловіки і воїни! Ти був справжнім патріотом своєї країни і доказав це, поклавши за неї життя» – згадує в своєму дописі Instagram друг дитинства Дмитра.
***
«…Новенький у п’ятому класі впевнено завойовує повагу у однокласників гострим розумом і добродушністю….. Подарунок мені на день народження – різьблена тарілка з ювілейною цифрою….. Проводи в армію: «Я буду обережним, час пролетить, ніякого контракту, лише служба…». «Тільки не плачте, все буде добре» – останні слова, які казав, в які я так вірила….. Вірила, що якщо там Діма, то все дійсно буде добре……. А зараз якось порожньо, не знаю, як розрадити згорьованих батьків, дружину, хочеться повернути час назад, де ти маленький жваво орудуєш молоточком…. Справжній Українцю, велетне духу, легеньких тобі хмаринок, охороняй нас Янголом Небесним, а ми будемо молитись за спокій твоєї душі» – саме таким згадує хлопця вчитель Верхньомайданської гімназії, де навчався Дмитро.
***
«Друже, побратим, брат… Пам’ятаю, як ми з тобою познайомились у 2014 році на першому курсі в училищі. Спочатку ми не знайшли спільної мови і трохи були не побились, але згодом ми стали найкращими друзями. Разом пішли на самодіяльність, спільні виступи, концерти, поїздки.
Згодом я привів тебе на твоє перше тренування з бойового гопака, а далі табори, Легіон, Хортинг, ми разом навчались, росли, тренувались…Ти був справжнім другом і ним залишися назавжди. Дякую тобі за усі роки нашої дружби…» – Павло Черних.
***
«В УНСО з 2018 року, член Івано-Франківської крайової організації. Кандидат в майстри спорту з хортингу. Кавалер ордена 2-х ступенів за мужність. Незмінний учасник усіх заїздів (молодіжного табору, – кор.) Карпатського Легіону – Дмитро ріс і мужнів у нас на очах. Гортаю, як калейдоскоп, усі ролики про «Карпатський Легіон» з 2013 року. Там наші діти зовсім малі. Декого взагалі важко впізнати… Та з роками Легіон став не тільки колискою, а горнилом для майбутніх воїнів. «Значить, правильні книги в дитинстві читали!» І правильні пісні співали біля ватри! Тепер Зелені Берети Легіонерів освячені кров’ю воїнів-захисників! Вічна слава Героям!” – написав у Facebook франківець, воїн Руслан Ганущак.
Карпатський Легіон, 2013 рік. Дмитро Дутка. Фото Руслан Ганущак
***
«…легенда десантно-штурмового батальйону, Людина, якою захоплювалися всі, кращий син неньки України, ми усі завжди рівнялися на тебе, братику, пишаюся тим, що працював з тобою переслідуючи одну ціль…» – допис Instagram бойового товариша Дмитра.
***
«Ми зустрічалися з цим невгамовним хлопцем на всіх напрямках, де могли впіймати, бо Дімка завжди на нулі. А як він вправлявся з дроном. Влітку пройшов навчання закордоном, бо ніхто так не вмів влучно «піднести подарунки» ворогам з повітря», – йдеться в дописі Facebook-сторінки «Волонтерського штабу 4.5.0.»
У волонтерському штабі залишився бойовий прапор 80 десантно-штурмової бригади, який подарував Дмитро, а також шеврон.
«Це тепер – наші скарби. Ми берегтимемо їх в пам’ять про тебе, Дімка. Воїн знищив чимало ворогів, аби ми могли жити у своїй Україні! Пам’ятайте про це!» – пишуть волонтери.
***
«Дмитро був дуже порядною та талановитою людиною, брав участь в допомозі організації подій у наші студентські часи, цьогоріч перебуваючи вдома одружився. Війна забирає кращих … Щирі співчуття близьким, вічна пам‘ять» – пише Юрій Лозяк в дописі Facebook-сторінки.
***
«Світла тобі пам’ять брате, друже, учне!!! Дякую Лис, що ти був!!! Ти відразу був свій, світлий і чистий!» – Сергій Демчук.
***
«Вдячна Богу, що зустріла в своєму житті тебе. За цих 3 роки разом, ми пережили ціле життя. І ще скільки було планів, які ми мали здійснити після війни… 27 серпня мені пощастило стати дружиною для найкращого в світі чоловіка. Дякую тобі за всі емоції, подорожі, сльози щастя, почуття, переживання, підтримку і найбільше вдячна за те, що не побоявся і пішов захищати нас і нашу країну. Ти готувався до війни і був підготовлений, як ніхто, тому я ні краплі в тобі не сумнівалася, і була впевнена, що повернешся додому з перемогою, бо ти наскільки любив свою роботу і був найкращим в своїй справі. Мені досі не віриться, що тебе немає… Клята війна… Назавжди живий у моєму серці. Безмежно кохаю» – згадує дружина Дмитра.
***
«Два місяці, як тебе вбили. Це наша перша весна без тебе. А я пам’ятаю, як ще зовсім недавно гуляла з малою по дамбі. Була вже осінь, але ще тепла. Напевно, жовтень. Телефон завібрував від сповіщення. Ти написав: «Можеш говорити?». «Жартуєш?» – подумала я і написала коротке: «Можу»… Дзвонив, щоб порадитися щодо купівлі квартири. Ще раз. Порадитися. Зі мною. Щодо купівлі квартири. Ми годину обговорювали умови кредиту для військових, яку краще брати і в якому районі. Я ще тоді ненав’язливо розказувала про плюси жити біля річки. Бо було би так круто, якби ви з Іванкою жили біля нас. Та всі б хотіли жити біля тебе. Бо тебе завжди було нестерпно мало. Мені стало так тепло від того дзвінка. Хоч я нічого в цьому не тямлю, ти подзвонив саме до мене. Напевно, саме в такі моменти я відчувала твою любов. Як і тоді, наприклад, коли ми разом вибирали те саме кільце. Я ніколи тобі не казала, але в розмові про тебе часто називала братом. Дякую, що став мені сім’єю і справжнім другом. Дякую за все. Тут не буде зворушливого фіналу, я просто скучаю…І більше не можу гуляти дамбою без сліз» – зворушливі спогади в Instagram Катерини Дутки.
***
«Дуже важко втрачати і усвідомлювати, що тільки на таких відео можна побачити тебе живим, усміхненим і рухливим! І ніколи більше не можна буде обняти і відчути від тебе тепло. Ми тебе дуже сильно любимо і в наших серцях, і пам’яті ти такий як на цьому відео!!! Ти наша гордість і наш ГЕРОЙ! Тепер ти наше СОНЕЧКО, яке кожного дня світить на нас із неба! Я дякую Богу за такого СИНА!!! – мама Дмитра.
«У світі багато брудного й заразного, Але той, хто хоче, залишається чистим!»
Рядки з пісні закарбуються у нашій пам’яті назавжди. Пісню, яку ти співав – стала піснею твого життя.
