Скорецький Василь Тарасович
Скорецький
Василь
Тарасович
Солдат
Загинув у Запорізькій області
16.10.1998 - 22.07.2022
Скорецький Василь Тарасович народився 16 жовтня 1998 р. у с. Фитьків, Надвірнянського р-н., Івано-Франківської області у родині Скоренького Тараса Васильовича і Скорецької Альони Миколаївни.
Батько Тарас працював в будівельній сфері, а мати Альона займалась побутом та вихованням дітей. В 2014 році матері Василя указом президента України присвоєно почесне звання «Мати-Героїня».
В сім’ї де народився Василь, було ще 6 молодших братів – Мар’ян, Тарас, Назар, Володимир, Арсен, Роман, та 3 молодші сестри – Вікторія, Анастасія, Анна.
Через 4 роки (в 2002 році) сім’я переїхала в с. Назавизів, де в 6 річному віці батьки віддали його до 1 класу Назавизівської загальноосвітньої школи 1 -3 ступенів Надвірнянської районної ради.
Через рік навчання (в 2005*році) сім’я переїхала на постійне місце проживання до м. Надвірна, де Василь й продовжив навчання в Надвірнянській загальноосвітній школі 1-3 ступенів №3.
З раннього дитинства Василь любив спорт і вже в 2008 році самостійно прийняв рішення піти навчатись в Громадську Організацію Надвірнянської Районної Федерації УШУ- КУНФУ (в розділі САНЬШОУ), де здобув безліч нагород. Після отриманої травми в 2010 році, був змушений покинути спорт і відправився на реабілітацію.
2012 року Скорецький відновив заняття, але вже в іншому виді спорту. Обравши для себе футбол, грав за Фитьківську ФК «Сокіл» та Надвірнянську ФК «Бескид». Вже в 2013 році відправився на навчання в дитячу-юнацьку спортивну школу №3 Івано-Франківської ради Івано Франківської області, де у 2015 році отримав 3 спортивний розряд з футболу та отримав свідоцтво про закінчення школи.
Згадка першого тренера по футболу – «Він був діамантом в нашій справі!»
Згадка гравців – «Технічний, завжди брав ініціативу.. .Саме на футбольному полі він розкривався!»
«ТАЛАНТ - ТО КРАПЛЯ ЗДІБНОСТЕЙ І МОРЕ ПРАЦІ!» - ГРИГОРІЙ ТЮТЮННИК
Василь був єдиною дитиною з сім’ї, котрий не відвідуючи музичну школу мав унікальну здібність гри на музичних інструментах, а саме гра на баяні, гітарі, ударних установках, синтезаторі. Від батька, котрий був за освітою музикантом, перейняв талант та любов до інструментів. Самостійно з ранніх років вдосконалював майстерність гри.
Згадка батька – «В 6 класі разом з Василем ми поїхали купувати його перший інструмент, баян»
В 2013 році закінчивши Надвірнянську ЗОШ №3 та вступив в «Надвірнянський фаховий коледж Національно транспортного університету» на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія».
В вокально-інструментальному гурті Надвірнянського коледжу НТУ, під керівництвом Мацьківа Ореста Миколайовича, грав на синтезаторі. Разом з гуртом давав концерт на фестивалі «Файне Різдво» в м. Надвірна.
Згадка волонтерів – «Напередодні виїзду в фронтову зону, коли всім потрібна була амуніція, провізія, Василь дав запит на гітару, на котрій і виконав останню, всім відому пісню»
«ВІРА ТО ПІДСТАВА СПОДІВАНОГО, ДОКАЗ НЕБАЧЕНОГО» -ПОСЛАННЯ ДО ЄВРЕЇВ 11:1
З раннього дитинства Василь відвідував Євангельську Церкву в м. Надвірна та у 2016 році став членом Церкви.У 2017 році вступив до Чернівецького Теологічного Інституту на спеціальність «Церковне Служіння» та «Богослів’я». Починаючи з 2017 року, Василь активно проводив дитячі та музичні служіння. Організовував спортивні навчання дітей, гру на музичних інструментах, брав активну участь в дитячих таборах в смт. Ворохта табір «Компас» та м. Надвірна «Клуб Майбутнє».
Згадка друзів з церкви: «Працьовитий, жертовний, завжди допомагав потребуючим. А ще дуже крутий вчитель, багато праці вкладав в підготовку до вивчення. Вмів підтримати словом, допомогти ділом. Василь був лідером на якого хотілось рівнятись та переймати його навики в грі на інструментах, вивченні Біблії, спілкуванні з людьми»
Через деякий час після закінчення Надвірнянського коледжу НТУ (2016році) Василь вирушив в самостійне життя. Вже з 19 років переїхав від батьків.
Серпень 2019 року переїхав в м. Київ де проживав до листопада 2021 року
В 19 років отримав посвідчення водія. Любив автотранспорт, передавав свої знання та любов до водіння іншим. Навчав початківців.
Робота була пов’язана з автомобілями.
2017-2019 роки – менеджер з продажу автомобілів;
З 2019 року по 2021 рік Василь проживав в м. Києві та займався перевезеннями.
Згадки співробітників: «Чуйна, хороша, приємна людина, приходив на допомогу коли потрібно було, активний, завжди був ввічливий, так скажем доброзичливий, душевний, дружелюбний, був і залишився він вірним другом в наших серцях…»
Задки співробітників: «Найкращий водій з яким тільки доводилось працювати…Відповідальний, приємний в спілкуванні, розумний.. .Хороша людина»
2019 році вступив до Луцького Національного технічного Університету на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія» та у 2021 році захистив диплом і отримав спеціальність бакалавра.
«МИР НЕОБХІДНО ЗДОБУВАТИ»
Бойовий позивний: Вест
24 лютого 2022 року внаслідок неспровокованої агресії та вторгненням російської федерації на територію України, Василь прийняв добровільне рішення йти захищати власну землю та дім. А вже 25 лютого вступив до лав Надвірнянської територіальної оборони, де здійснював оборону критичної інфраструктури району. У вільний від нарядів час активно співпрацював з Надвірнянським волонтерським штабом «4.5.0», всіляко допомагав грузити, упаковувати волонтерські вантажі та був прямим координатором підрозділу в зоні бойових дій.
26 квітня 2022 року відправився разом з побратимами в зону бойових дій в Донецьку область.
8 червня 2022 року передислокувались на оборону південних рубежів, а саме в с. Полтавка Запорізької області. Де зайняли спостережні позиції та сумлінно виконували бойові завдання командування.
16 липня 2022 року Василь перевівся в підрозділ саперів, до свого друга, бойового побратима та командира підрозділу Андрія «Ворона» (позивний).
22 липня 2022 року в с. Успенівка близько 5.03 години ранку внаслідок ворожого ракетного удару загинув разом зі своїми бойовими побратимами.
Загиблі: Ворон, Вест, Буча, Гуня, Чайка, Клід, Ігор (позивні)
24 липня 2022 року тіло Захисника доправили до м. Надвірна в батьківський дім.
26 липня 2022 року Героя України та Надвірнянщини поховали на Надвірнянському міському кладовищі.
Звання: солдат
Посада: водій, сапер.
Згадки побратимів: «Чуйний, добрий…інколи занадто добрий»
Згадка мами: «Дуже не вистачає його, він був моєю гордістю, втіхою та опорою.. .Я завжди могла на нього покластись. Що б не запитувала у нього завжди все було добре, так і відповідав «Не хвилюйся, в мене все добре».. .Мабуть не хотів засмучувати.. .Дуже самостійний, терплячий, люблячий СИН»
Згадка друзів: «Любив всім серцем, а серце його було як океан.. .24 лютого після вторгнення рф на територію України Василь мовчав майже добу та переглядав новини…Дуже мало говорив і вже 25 лютого повідомив своє рішення, що їде в центр комплектації, щоб стати на захист Батьківщини та всіх нас. Щирий, добрий, завжди йшов на допомогу, піклувався про близьких…Саме таким він і залишиться в моєму серці»
Згадки волонтерів: «Він посміхався щиро, серцем….Справедливий, добрий, не просто воїн, а захисник…»
