Достойний найвищої шани

Ніколи
не забудемо

Герої Надвірнянської громади

Памятаємо
героїв

Ментинський Сергій Михайлович

Ментинський
Сергій
Михайлович

Головний сержант
Загинув у Донецькій області

15.07.1975 - 29.04.2023

y

Народився 15 липня 1975 року в Латвії. Дитинство і шкільні роки провів у селі Верхній Майдан, де виріс як старший син у родині, підтримкою для матері та двох братів. У школі Сергій проявив себе як старанний, відповідальний і наполегливий учень, а його однокласники пам’ятають його як життєрадісного, веселого та щирого друга. Спорт, особливо футбол, займав важливе місце в його житті. Після школи Сергій обрав професію будівельника, навчався на муляра та столяра в Надвірнянському СПТУ-11, де став шанованим студентом.

Дорослим Сергій виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, відслуживши в армії в місті Буялик Одеської області, де здобув військову спеціальність стрілка-гранатометника (1994 рік). Сім’я завжди була для нього найбільшою цінністю: з дружиною Галиною вони виховали двох дочок, і він щиро радів появі онука. Був добрим чоловіком, люблячим батьком і дідусем.

Але мирне життя обірвала війна. Сергій отримав повістку і пішов захищати Україну. Його бойовий шлях пролягав через Авдіївку, Мар’їнку, Вугледарський напрямок. Він загинув як герой, виконуючи бойове завдання в Павлівці, населеному пункті Донецької області.

“29 квітня 2023 року, внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям, загинув Сергій Ментинський, бойовий медик 2-го єгерського взводу, 5-ї єгерської роти, другого батальйону, головний сержант.” Ця звістка залишила нестерпний біль у серцях рідних, друзів і односельців.

Сергій любив, допомагав, навчався, працював… Жив життям гідним чоловіка в розквіті сил. Він назавжди залишиться в пам’яті майбутніх поколінь як наш Герой.

***

Тато був дуже добрий , життєрадісний ,сучасний він був нам з сестрою як друг як ровесник , завжди слухав «нашу» музику , розпитував , з ним можна було говорити про все ..
Завжди нас у всьому підтримував
Він був нашою розрадою ніколи нівчому не дорікнув вони з мамою віддавали нам останнє 😔😔😔
Дочекався внука яким так тішився
Як тільки почалась війна він завжди говорив що треба йти захищати своїх дітей , внука
І коли йому прийшла повістка він без вагань пішов служити 😔😔😔
З перших місяців він боронив нас на передовій
Він казав « я стою там щоб мої діти і рідні спали спокійно вдома «
Він ніколи не жалівся у нього завжди «все добре»
Ніколи не хотів розказувати ніяких подробиць тієї жорстокої війни 😔😔😔
І загинув захищаючи нас😣😣😣 – зі слів старшої дочки Ірини

Ментинський Сергій

живе у пам'яті усіх, хто знав Сергія особисто, та навіть тих, хто ніколи не був знайомий із ним.

Назавжди

47

y
Ментинський Сергій Михайлович
Догори