
Ломпас Ярослав Миколайович
Ломпас
Ярослав
Миколайович
Солдат
Загинув у Запорізькій області
13.02.1986-17.04.2024
Позивний « Ярік», народився 13 лютого 1986 року в гірському селищі Битків. Зростав Ярослав допитливим, розумним та кмітливим хлопцем.
В 2001 році закінчив Битківську середню школу. В школіІВ всі його любили за справедливість, чесність та доброту. Де він був, там завжди юрмились дівчата та хлопці.
Любив футбол, волейбол, природу. Часто з друзями ходив в походи.
Дома допомагав по господарству і корівку пас , і на городі допомагав.
З 2001 по 2004 рік навчавс в Прикарпатському юридичному інституті МВС України, здобув кваліфікацію юриста. Працював і проживав в Надвірній.
Потім працював в Сибірах на бурових роботах, останні роки працював в Полтаві.
Ярослав був розсудливий, добрий, душам компанії, він завжди казав : треба починати з себе. Працював в різних колективах, де завжди залишав після себе хороші відгуки і спогади.
Ярослав своїх дітей не мав, так як не встиг створити сім’ю, але мав 6 похресників. Вони були для нього всі як рідні. Перебуваючи на війні він не забував їх привітати з днем народження. Він був віруючою людиною. Вмів підтримати, допомогти, дати пораду, ніколи не залишав людину в біді.
З вересня 2022 року став на захист країни добровольцем.Літом 2023 року через приліт ракети, одержав вибухову травму голови і грудно= клітки. Лікувався три тижні. Ще мав змогу лікуатися дальше, але пішов знову захищати свою країну, він завжди говорив : « Хто як не я ? »
Ярослав був наводчик – кулемета роти вогневої підтримки 102 бригади 76 батальйон з штурмовим підрозділом « Народжені війною». Воював на Запорізькому напрямку.
Там разом з побратимами любив куховарити. Навіть там на війні, додержувався Великоднього посту. Всім готував пісні страви.
Ярослав героїчно, безстрашно, самовіддано стояв до останнього на захисті нашої країни та нас з вами.
17 квітня 2024 року о 5 год 5 хв. Під Покровським напрямком на Запоріжжі обірвалось життя Ярослава.
Без сина залишилась старенька мама, брати, кохана жінка.
Його завзяття, розум, хоробрість, боротьба до останнього викликали захоплення в багатьох, і в побратимів. Славік був Особливим. Він назавжди залишиться в наших серцях і в пам’яті.
Нагороджений грамотою « За сумлінну службу, високий професіоналізм, зразкове виконання службових обов’язків» військовою частиною А -7135.
Учасник бойових дій.
Нагороджений посмертно медаллю « Воїн світла » Надвірнянською міською радою.